Засві́дчувати пова́гу — виражати своє шанування кому-небудь (відвідуванням, листом і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
засвідчувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
засвідчувати — засвідчити (юридично оформляти печаткою й підписом документи, підтверджуючи їх правдивість), посвідчувати, посвідчити … Словник синонімів української мови
засвідчуватися — уюся, уєшся, недок., засві/дчитися, чуся, чишся, док. 1) Одержати підтримку від свідків. 2) тільки недок. Пас. до засвідчувати … Український тлумачний словник
засвідчити — див. засвідчувати … Український тлумачний словник
засвідчуваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до засвідчувати … Український тлумачний словник
засвідчування — я, с. Дія за знач. засвідчувати … Український тлумачний словник
засвідчити — див. засвідчувати … Словник синонімів української мови
присвідчувати — ую, уєш, недок., присві/дчити, чу, чиш, док., перех., діал. 1) Посвідчувати, засвідчувати. 2) Доводити, переконувати … Український тлумачний словник
увіряти — засвідчувати … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
свідчити — (про що бути доводом чого н.), підтверджувати, підтвердити (що), демонструвати (що), у[в]казувати, у[в]казати (на що), говорити (про що), засвідчувати, засвідчити (що, про що), посвідчувати, посвідчити, показувати, показати (що) … Словник синонімів української мови
